РАКОВИЙ КОРПУС

Була у пеклі.
До пекла - Чистилище. В міру чисте, навіть працює кондиціонер, один на весь довгий коридор. Стоять, сидять купи людей. Стільців на всіх не вистачає. Кондиціонер ледве справляється.
- Чому один? - питаємось. - Задуха ж.
- Їм не можна. - нам відповідають. - Тут же і дєтки, і люди після хімії. Куди ж їм ще кондиціонери включати?
Онкодиспансер.
Люди - хто як. Є ті, хто лише став на цю дорогу, є такі, що ледве сидять, змучені довгим шляхом.
Я з тих, що ледве сиділа - але з причини іншої. Одночасно вибухнув організм у трьох місцях, звалилась за два тижні. Вже треба стало розбиратись, де горить найбільше.
Лікар - робот. Не тому що бездушний. Якраз лікар справив враження. Але це лікар конвеєра. Конвеєр невпинний, і від цього вкрай страшно. Ніколи душу включати, є робота - а саме в цьому і є душа.
Зі мною чикатись довго не стали. Кинули на стіл, вкололи трішки наркозу і бігом видалили тривожне. За тиждень скажуть, що це було.

Хтось з читачів питав по страховій.
Страхуюсь я практично з примусу дітей, і правильно. Батьків треба примушувати, принаймні до мінздраву.
Раніше була страхова Країна, зараз Універсальна. Універсальна мені подобається більше. Але я не показник. Мої страховки нерентабельні. Я не виюзую їх як варто було б юзати. Що це означає - що я звертаюсь до лікарів не планово, а як десь щось загориться. Так от - коли днями на шкірі загорілось, і слова меланома і базаліома стали враз зрозумілими - страховка включила свою потужність.
Мій пакет скромний, яка там онкологія, що ви. Але були ініційовані якісь термінові кроки, написані листи, виділились гроші - і перші кроки у цьому чистилищі мене провели за рахунок страховки. Задоволена. Моя страхова разом з лікарями включили правильний переляк, все зробили терміново, не дали мені отлинювать - помітно, що до онкології в нас ставляться не на відчепись.

За тиждень мені туди повертатись. Будуть результати гістології, але я не бздю. Бо лікар конвеєра завірив, що на його погляд все доброякісне. А я окинула поглядом той страшний конвеєр і зрозуміла, що тому лікарю варто вірити. Бо всі ті люди в черзі - жінки з тюрбанами і косинками на безволосих головах, чоловіки зі специфічним раковим румянцем - вони наші заручники. Заручники боротьби проти раку. А одна хороша дівчинка вчора мені сказала:
- Рак дурак. Перемогти його можна.
А я додам - треба.
Той корпус заручників страшний ще й тим, що кожен з нас може стати до його лав, будь-якої миті. Фронт - в групі ризику. Є у лікарів певна статистика онкології серед фронтовиків. Статистика не радує.

Власне, поки що все. Якщо доброякісне - вирізали і далі побігли. Як ні, теж світить не найгірший варіант. Базаліома лікується. Єдине в мінус - і це звичайний мій мінус - а нєфіг носитись з цяцею й чекати, коли вона вибухне.
- Кажете, в мами було те ж саме? - спитав один хороший лікар.
- Ну да. - буркнула я
- А ви ж все розуміли, правда? - всміхнувся лікар.
- Ну да. - буркнула я.
- І носились ото з тим, і не йшли до лікаря... - вже просто забавлявся лікар.

Ну да, ну да.
Рак дурак, але тягнути з ним не треба. Прийшли, взнали, що доброякісне, заспокоїлись. Ще трохи побігаємо.
А може ж бути й навпаки, правда?

Почуваюсь так собі, але коли організм вибухає одночасно у трьох місцях, та ще й під тихий акомпанемент спеки - що дивного?

Завтра на фронт.
- Ну, й куди з такою цяцею? Пилюка, сонце.
- Ну, буду зображати мусульманку.
- Та да. Хіджаб ніхто не відміняв. - засміялись ми всі.

А зараз трохи полежу. Важкуваті були дні. Вибачте, кому не змогла відповісти. Сил не мала.
І моє вам - рак дурак, але не тягніть з цим питанням, коли є тривожний дзвінок. Подивіться на мене і не будьте як я.
Краще помилитись в плюс.

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2349642748429746


Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.