lenta_ua

Минулого року було жарко у ці дні.
Минулого року у ці дні був наш рейс.
Рейс був, як завжди, тематичним, ми його довго очікували, ми готувались до нього - він мав би бути особливим. І був він дійсно очобливим. Бо з нами їхала гастроллю по фронтах весела банда Телері - Леся Рой, Вітя та Дімка, і офігенна частка Вася-клаб - Анатолій Ремезов.
Хто співав, хто підспівував, хто сидів на телефонах, а хто на перкусії - і рейс цей, повний пісень та жаркої втоми веселим циганським табором перся фронтом.
А темою репортажів ми обрали... тадададам! - пригоди капітана Врунгеля та його яхти "Біда"

А не називай ти так яхту, нехай навіть у кавері тематичності. Бо точно буде біда. І біда сталась.

Неначе сьогодні це було.
Вночі мене розбудив дзвінок від мами мого друга, військовослужбовця Національної гвардії, старшого сержанта, бійця батальйону Кульчицького, Віталія Марківа:
- Діано, Італійця заарештували в Італії.

Я ще подумала тоді - мама називає сина позивним. Чого б то? А тоді вже дійшло про арешт.
Аж ось рік пройшов, братця.
Рік сидить Віталій у італійській тюрмі. Обвинувачення смішні та дикі. Начебто він особистим пострілом з міномету (не мали тоді бійці Першого резервного, потім батальйону Кульчицького мінометів) вбив двох журналістів (!), які перебували на стороні сепаратистів, без дозволу на те перебування від української влади.
Усе давно зрозуміло. Арешт і справа замовні. І звідки росте замовлення, ми добре знаємо.
Україна бореться за свого бійця насправді. Боротьба розпочалась одразу після арешта. Але пробити цю глуху стіну поки що неможливо.

Скоро суд.
Не уявляєте, як я чекаю на той суд. Як чекає мама Італійця, його дружина Diana Markiv, друзі Віталія та батальйон.
І я, сидячи тут вдома, згадуючи той веселий рейс, який закінчився так страшно для нас - прошу вас.
Нагадайте людям про справу Віталія Марківа.
Нагадайте за людину, яка зараз має інший фронт - відповідати одному за всіх. Відповідати на облудні обвинувачення - і це нелегкий фронт.
Я вірю, що Віталій вийде на свободу і колись прочитає усі наші слова, усі плакати, що несли ми їх до італійського посольства.
Я знаю, що Віталій певен - ніхто його не забув. Україна бореться за нього.
Адже так, Україно?