Справжній біологічний день народження Діани вчора Ф.О.Н.Д. провів у роботі. Втім, як завжди. Якщо у суботу прийде стільки ж людей, скільки учора було дзвінків - д̶о̶в̶е̶д̶е̶т̶ь̶с̶я̶ ̶ш̶у̶к̶а̶т̶и̶ ̶щ̶е̶ ̶о̶д̶и̶н̶ ̶б̶у̶н̶к̶е̶р ми чудово проведемо час і разом зробимо Ді такий день народження, на який вона заслуговує!

Тим часом в Бункері відбуваються останні приготування. Звукорежисер встановлює апаратуру на сцені, виставляє світло. Бармен до блиску натирає склянки. А я за номером 0992122422 цілодобово відповідаю на ваші питання.

Постом раніше я давала кроки, як знайти бункер.
https://www.facebook.com/events/2006634409640107/permalink/2008729386097276?sfns=mo

Додаю ще точку на карті та пару фотографій.
https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fmaps.google.com%2F%3Fq%3D50.452673%252C30.639923%26hl%3Duk-UA%26gl%3Dua%26fbclid%3DIwAR3apMOsEN-MDUHyFhZ4STMcyj6wSXn_jR-lz9pFZ8bPGkH05FQ2Y599zwc&h=AT2qOY3aoIciVOfDbxoW2COcew-9Zk0cl5zBlEG_4yyIDD-Uc12W4haau0oQG8F20NUSYEbJ66RME_lvgVcu2SMQZb7tAgwNoy_M9KIikbfBHm0lolyfnOkSst-jJ851hvGUPL37oG1gBTWI2uSVfwYB-cxwd7oKl0yT8Zjqu-nzAqXJbm9xdj80E3PXqIO_VrJNjRbXvp96qXRsK5L-Rgk2H-0Xyl8qVriu3kfKzEwctenrMuOnpRR6oFzCwGXxIVOow1ucNZdS9XYG5wSF0ZjYhSzGAPvfjmUIhDFdF-AgZyeHIUa7wTAf4j1iimg31cYqD_24IkMuvJhlzTRDGKUavEvIgZVBSwBjW-XUR1SFcXjYHkTODSWXpIP_oIX11ojI9gReemuYwG_Ki1mm97mEh2wbilllV08TLDbK2x2oioV2MHTKtvUz6_rLhe0K2v_EnrHU-mnbrSVOYxJSMNyukpFA4OSP6Yng_g8o0EIvYNsriO5_5xYos7nJqKeR2ZZ3a0lrVSpZqxMAA8i4dbW3TJdTMXSMQNcAdkX1ExfBC59LD5PqAiCvrRogCOB4vEpBC8MAHLmwmG37TA2eg4chjklqcXgamA

Чекаємо на вас 23 березня в суботу починаючи з 16-00. Побачимось!
Санді.

https://www.facebook.com/events/2006634409640107/permalink/2010275632609318/


Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.

Цей подарунок не мені.
Це якраз ми разом з вами зробили подарунок, і його коштовність абсолютна - шини на медичну фронтову машину.
Чому ж я так радію, неначе отримала цей подарунок особисто?
Тому що...





https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2213676035359752?__xts__[0]=68.ARDuDlV_iAX4H1xNIsuYHN4kOkzIrEjSdfbzxDB4vO8tlpBE-ClHkZHOlULRpg3yc5ZZkzTh2oaXH35PaVvOK2g_n5Zq4eSDAbt0KdsZSQPFvhvk3g0o-PZ_JUjfP7oVxc7PWYZ225kWthXmkYv9S1bvnxb7Z14CXBnNZdzuYGlgQUCo1Najgq3PvCV4tMfW8yTfsJFEhUgofyCmFAuJ6WAruVzX5TZkupFH1i09j1cXKMW0DYQ81Xbc3CxiD7qfeTV260-CZ7UWeOa2PzZ_ekEode5dzPjcSxNxwf0eKlVuUgcLAyMzpN7ihATlnWL_5RHh28o&__tn__=C-R

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.

Коштовно.
Продумано так, що подарунки чекали на мене зранку Дня народження. Зворушили ви мене, люди.
Дякую.
Ian Valietov
Яна Дубинянська
Микола Микола Миколайович Лящук
Наталія Лящук



( Read more... )

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2213354798725209?notif_id=1553072443065392¬if_t=notify_me

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.

Бліндаж FEST - зустрінемо День народження, яке, скажімо чесно, лише привід побачитись з дорогими Ф.О.Н.Д.у людьми
Будуть волонтери, військові, будуть усі свої - але завжди між усіми своїми відбуваються несподівані зустрічі і купа нових знайомств.
Послухаємо давніх фондерів Леся Рой (Lesya Roy) і Dmitro Bakryv (група Телері) - ах, як ми з ними запалюємо на фронтах і у Ф.О.Н.Д.і!

https://www.youtube.com/watch?v=9RMAeRiNiak&t=221s

https://www.youtube.com/watch?v=Fcw7wBtZQIE&t=2s

Послухаємо Анатолія Ремезова (Дим Хуан), чию запальну харизму і голос ми перевірили теж фронтами

https://www.youtube.com/watch?v=ISlDHp7Mzt8

то ж запалити у Бліндажі сам бог велів - фігурально, звичайно, не лякайтесь. З протипожежною безпекою все ок.
Приходьте, співайте разом з нами.
https://www.facebook.com/events/2006634409640107/permalink/2008673539436194/

ФОНД Дианы Макаровой:
А ми нагадуємо, вже цього тижня...
Субота, починаючи з 16-00, метро Чернігівська.
Хостить Бункеръ
Пригощає The Drunken Beard Catering https://m.facebook.com/DrunkenBeardCatering/
https://www.facebook.com/events/2006634409640107/permalink/2008673539436194/

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.

Ми зробили з нього релігію. Власне не ми, ми вже отримували її від батьків, бабусь з дідами.
Я з села родом, і я не знаю хати без Кобзаря. Книга на полиці і портрет на стіні. Вишитий або мальований, прикрашений рушниками.
Ми портрета не мали, але Кобзар я прочитала ще у першому класі. Просто смикала з полиці і читала, ніхто не примушував, просто мала потребу.
Ми всотували цю релігію, і це була правильна релігія, домашня така, як вишивка у рамці, як вишитий рушник.
Ми портрета не мали, вишивок не мали теж - але ми мали багато розмов. Мама таких розмов не дуже любила, більше тато та бабуся. Але і у мами проривалось. І одну книгу вона ж мені теж підсунула і дуже порекомендувала. Я прочитала і замислилась.
Там дівчинка писала вірші, про дівчинку книга. Ті вірші легко читались і легко запам'ятовувались. А мама пояснила, що насправді вірші не тієї вигаданої дівчинки, а сина письменника. Що син той спочатку писав російською, а потім почав писати українською мовою. Що той поет помер рано й нагально, мама теж сказала, і що його похорон був страшенно велелюдним. Чомусь вона мені про це сказала.
Я тоді ще раз замислилась і якось зрозуміла, що ( Read more... ) от спины.
Я знаю, что твердил Тарас Шевченко,
Когда вельмож он видел украинских,
Своих же братьев давящих и рвущих
Почище всяких турков и татар.
Я знаю, что твердил Тарас Шевченко.
И как его завет я повторяю
Одно-единственное это слово:
Ненавиджу...

(Леонід Кисельов)

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2198893143504708

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.

... Як покидали запорожці
Великий Луг і матір Січ,
Взяли з собою Матір Божу.
А більш нічого не взяли...
(Тарас Григорович Шевченко)

Покрова в України була завжди.
Це свято - лише встановлення чергової історичної справедливості. Узаконення дійсного вічного свята й переведення його до офіційного статусу. А вже наша задача - не допустити опошлення святої Покрови.
Сподіваюсь, Україна не допустить. Надто багато фронтовиків вже має Україна - а у фронтовиків загалом присутнє щеплення від пошлості.

Але, вітаючи одне одного з святом Захисника, не забувайте - у першу чергу це свято Покрови. Це підсвідома віра українців у матір, яка прийде в лиху годину й захистить.
Не всіх захистила своїм покровом Пресвята у нашій війні, але ми не знаємо, і не дано того нам знати, скількох вона все ж захистила.

Покрова, святий день - це на підсвідомості. Це підсвідомий лагідний наш матріархат. Лагідний і такий тактовний, якими можуть бути дії саме української жінки.
Це гнів матері - такий суворий, що зіщулюються навіть круті запорожці, що згубили грамоту, зашиту в шапку.
Це:
- Дурень ти, дурень... І батько твій дурень, і дід дурнем був.
І лукавий погляд, коли у відповідь козаки хором:
- Танцюваааала риба з раком, риба з раком...
неначе це й не про них, неначе і не чують, і що та баба знає - втім, втуливши голову у плечі, аби та баба не прогнівилася вже зовсім.

https://www.youtube.com/watch?v=vKAibFmoXMI

Покрова, матір Божа, в Україні на кожному перехресті - там, де західніше. Трохи рідше у центрі. І лишень починає з'являтись там, де південь та схід - теж як відновлення історичної справедливості. Бо, незважаючи на прибрані й знищені колись фігури Матері - Покрова жила й там, у тих, винищених голодом та совдепією областях, серед завезених Іванів-родства-нє-помнящіх, яких привозили з Росії ешелонами і запускали у спорожнілі українські хати.
Та все ж Покрова жила, як надія й підсвідома віра, що Матір нас не кине.

Покрова, День Захисника - це в першу чергу день матерів України. Тих матерів, що моляться за своїх та чужих синів. Моляться тихо, бо мамина молитва - це взагалі дійство тихе. Але могутнє.

Огляньтесь довкола - на дорогах України стоять зображення Матері Божої - як віра в мамину молитву. Навіть на фронті козаки наші ставлять ці зображення - і такими ясними виглядають ті білі фігури на фоні старих бліндажів та розвалених будівель.
У нашому волонтерському домі теж є ця маленька скульптура. Вона стара, побита часом, але дорога нам.
А як же без Покрови?

Я не святкую цей день, бо я взагалі днів не святкую. Вважаю, не на часі. Сьогодні, як і завжди, я приймаю з фронту дзвінки:
- І нам ще отого на Покемона, і мішків, і ... Ой, з святом же вас!
Але довго говорити про свята їм не на часі теж, бо:
- Ох, у нас і позиції! Ох, гатять!
- Ну, це ж те, що ви хотіли. - сміюсь у відповідь.
- Та да. Повоюємо!

- Мамулю, вітаємо. І ще нам треба...
(це єдині на фронті, кому я дозволяю називати себе так, мамою, бо це і є сини - і ми разом з ними з перших днів війни)
- Ну, а ми ще попрацюємо. - тихенько шепочу я, підраховуючи, чи стане в нас грошей на нові заявки з фронту.

Я не молюсь за них. У мене сил не стане за них усіх молитись. Бо мені, аби лише сісти за телефон і привітати кожного з тих козаків та козачок, в яких ми вкладались за ці роки - дня буде мало.
Тож моя молитва - це ті ж самі мішки і ті приблуди на Покемонів, Дашок, та інших високоточних, чиї назви я й говорити не збираюсь.
Наші молитви - автомобілі для козацьких жоп, аби були мобільними дівчата й хлопці, коли гаряче.
Молитви наші - в усьому тому, у що вкладаємось ми разом з вами. У ту роботу, яку ми робимо вже п'ятий рік, і іноді чуємо питання з фронту:
- А ви ж не кинете волонтерство? Бо багато хто кинув. Кажуть, люди втомились...
- Кинемо, звичайно. Але лише після перемоги. - відповідаємо ми. - Ми на цей фронт зайшли разом з вами, то разом з вами й підемо звідси. Після перемоги.

І бачу я, як всміхаються у відповідь на ці слова хлопці й дівчата. Я розумію, якою важливою була для них саме ця відповідь.
Не знаю, яким покровом вас покрити, аби лишились ви живими та неушкодженими. Власне, усі майже п'ять років війни у мене йде ткання цього покрову над вашими бідовими головами.
І мені можна навіть не прислухатись - я й так чую шепіт маминої молитви. Мільйони матерів моляться в Україні за чужих і своїх дітей. І можна оглохнути від тої тихої молитви.

... Покрова в Україні була завжди. Як прохання й віра:
- Не покидай нас, мамо. Ми зробимо усе самі - лиш будь з нами своїм святим покровом.
І я вірю, що мама не покине.
Вірте у це і ви.



( Read more... )

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1988172144576810?__tn__=C-R

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.

Коли я вийшла на Майдан, а потім на війну – поруч зі мною стали всі мої діти. Мені іноді кажуть – ну, як ви, Діана, змогли ото підняти таку махіну, як волонтерський Ф.О.Н.Д.?
Та не сама ж піднімала. З людьми разом. І з усіма моїми дітьми.
І ти, найменша, стала бойовим товаришем, і вже п’ять років ти йдеш поруч і даєш мені сили.
Зізнаюсь чесно – від тебе не очікувала такої постійної сили на цій дорозі. Можливо тому, що ти ж була завжди маленька. Найменші – вони завжди маленькі для мами з татом, для брата і сестри.
Зараз, коли я озираюсь назад – сама дивуюсь. Де та стеблинка брала й бере сил? Де дівчинка з такою яскравою красою, з таким щирим талантом до всього, до чого береться, знаходить сили кинути це все під ноги фронту, во ім’я своєї країни? І це не високі слова. Ти так живеш, кому як не мені, це знати?

Я завжди жартувала – мої діти є Ум, Честь та Совість нашої сім’ї – розділяючи між вами непогані, згодьтесь, якості. Насправді кожен з вас є честю й совістю, розумом та добротою, красою та силою. Але ти завжди була в нас підкреслено дівчинка-Совість. Я можу довірити тобі будь-яку справу, і знаю – ти не помилишся в оцінці плюс чи мінус. Бо якось при народженні хтось вмонтував тобі той пристрій для оцінки – що є добре, а що погано (і хто б то міг бути, і хто той монтажер?)))))))))

- Яка я дівчинка? Мамо, мені тридцять років! – наполягаєш ти, округляючи безбожно свої літа.
- Не округляй, не округляй… - кажу я.

Бо ваші роки – це й мої роки. Ой, Боже, моїй наймолодшій майже трид… не округляй, не округляй! – ще не тридцять, що довго.
А коли буде тридцять – це ж самий початок, Санді. Усе, що було до тридцяти, було лише підготовкою. Так що готуйся. Попереду багато цікавого.

А я тим часом роблю усе, діти мої, аби ваші найкращі роки пройшли у мирній країні. Країні, яка переможе ворога. Я вірю в це, у мене виходу нема, я мушу у це вірити і йти до перемоги разом з вами.
І більше за все я б хотіла, щоб ти не йшла поруч. Щоб фронт не ламав твою душу, щоб ти не знала усього того, що взнала за ці роки. Щоб ти вчилась, співала й танцювала, їздила у подорожі й на фестивалі, а не розраховувала найкращий фронтовий маршрут, не гадала, сидячи над картою, проскочимо ми цей небезпечний шматок дороги, чи краще об’їхати.
Я хочу, щоб ти не вміла на слух взнавати калібри. Щоб ти не знала, як стріляти з автомата. Але ж ти це вже знаєш та вмієш.
А краще б бігати тобі довгим як життя пляжем, граючись з хвилями. Йти на концерт, розучувати ноти, влітати у будинок з оберемком квітів і розставляти їх у вази, тоді падати на стілець до піаніно і ловити мелодію, яка звучала уночі, коли ти спала…

А замість цього ти знову збираєшся зі мною на фронт.
І більш за все я хочу, щоб ти була поруч. Бо твоя сила – то чимала опора для мене. Не знаю, як би я пройшла ці роки війни, аби не ти, що йшла разом зі мною.

А щодо концертів, квітів, які тобі і так дарують оберемками, та мелодій, які ти ловиш похапцем у наших мандрах – це все теж є.
Ми самі будівники свого життя і монтажери тих пристріїв у нас, які дають нам розуміння честі, совісті, добра і зла. І раз вже випали на твою долю роки війни – ти змогла їх зробити красивими і щирими.

Будь з нами, наш маленький боєць.
І будь зі мною – моя донька, мій друг і мій бойовий товариш.
З Днем народження.



( Read more... )

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1955860751141283?__xts__[0]=68.ARCHoF8WIZPFvQIuVedVzbusncIjqGMOdSDqhmF56-D1cTNvEiWPEMBdBSb18vzuQaNyXbopAbrvEkwfJ96x3_MNCqvPdUnimsXrYSqRvgcKoB1CXfsBt8nqG5tsWx8ymeqitfrkW9QFJDeyGHuSZiooNrl1wJT8NuEg673uzrk37Ahvf8X6zw&__tn__=C-R

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.