Я не супрунила жодного разу - ні зі знаком плюс, ні зі знаком мінус. Чому?
Я не відслідковувала. Вибачте мене вже за це.
Усі ці роки я відслідковувала, де стоїть Надцята бригада, і як під'їхати до неї,
коли вийде з фронту Якнадцята бригада і хто зайде на її місце - Швирнадцята чи Кукирнадцята.
Я відслідковувала разом з вами голосні звільнення міст влітку 14-го року - і тихі звільнення п'ятисот метрів вперед 17-го року.
Я слідкувала, чи ми виконали задачу для Блблблнадцятої бригади, і коли нам треба братись за задачі до Шуршурнадцятої бригади.

(і жодних номерів, у нас підвищена секретність)))))

Ви скажете - але ж ти якось лікувалась.
Отож бо й воно - якось.
Чи вам не відомо, що волонтери не хворіють? Чи ви ж не знаєте, що ми кіборги з металу, ото собі проллємось маслом, заправимось дизелем, хлопнемо зранку склянку бетону - і готові до роботи.

Лікувалась, звичайно. Але здебільшого у військових лікарів. Так вже складалось. Де мене догнали, там і лікували. Бувало, що й на фронті.
Десь на другому році війни діти мене застрахували. Насильно, у моїй же присутності (С)
Пройшло близько року, перш ніж я навчилась користуватись цією медичною страховкою. Дзвонити, записуватись до лікаря, потім разом з лікарем виламувати руки страховій, аби ось це було оплачено, і це, а ці вже вітаміни ладно, я сама куплю. (пакет досить бюджетний, далеко не все покриває, тому приходилось брати страхову штурмом) І оці раптові наскоки під девізом "Ой, розсипаюсь, давайте щось робити, тільки пошвидше, бо мені на фронт!" - я робила у приватні лікарні, туди, куди вела страхова медицина.

Один раз я попала до лікарні на Червоному хуторі, палата смертників - мене звідти евакуювали на першій же добі, дякую Іванна Поровська (Ivanna Porovska) Наталья Воронкова (Nataly Voronkova) Oksana Kozenko-Klochko і перевезли до лікарні правильної.
Я тоді трохи сильно розклеїлась, але все ж ділилась памперсами та їжею з інсультними бомжихами, самотніми бабцями, що тихо (голосно) лежали й помирали в тій палаті. Тому Червоний хутір запам'ятала сильно. Та й мої товариші по Ф.О.Н.Д.у, дивлячись, як я вчергове затягую час і не роблю візит до лікаря, кажуть лише одне:
- На Червоний хутір захотіла?
І я така - ой. І коси дибки. Пам'ятаю, значить.

Але так щоб піти до поліклініки, висидіти чергу, записатись до районного лікаря, потім стаціонар - о, ні, такого давно у мене не було. ВІійна у мене, не до того мені, самі розумієте.
Але ж колись прийдеться все це робити. Тому, навіть не відслідковуючи пильно - прислухалась до того, хто де онлайн зареєструвався, хто заключив угоду з лікарем тощо.
А саме по оцьому всьому й помітна реформа у такій тонкій та дуууууууже збагачуючій галузі (згадаємо хоча б Богатирьову, Раїсу) як медицина.

Тому прошу вас. Розкажіть. Що ви помітили, які зрушення, які зміни у медичній галузі відбулись за два минулих роки?
Я знаю точно, що вони є.
Наскільки вони системні?
Давайте разом посупрунимо - але серйозно. Не треба про зовнішність, про смішні поради - варити суп чи не варити. Давайте про систему, зміщену й посунуту вперед Ульяною Супрун.
Чи не зміщену й не посунуту вперед.
Що ви помітили, з чим ви зіткнулись?

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1973888909338467