lenta_ua

І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ...

А тепер про живих.
Про тих, хто стоїть на отій тонкій грані між нами та ворогами
між світлом та темрявою
між добром та чорним, ненависним злом

Ви допомогли нам закрити потреби по згорівшому опорнику. Лишилось купити ДИЗЕЛЬНИЙ ГЕНЕРАТОР

Ви допомагаєте збирати нам 25 тисяч гривень на ПРИЦІЛ. Цю суму ми ще не зібрали, але я перепозичила гроші та висилаю на приціл. Я добре знаю того снайпера. І знаю, що тут треба. Просто треба і все. І швидко. Бо той хлопчина вартий цілого опорника, а то і більше.
І з хлопцем нас єднає пам"ять про загиблого друга.

Є ще заявка на один ПРИЦІЛ.
Цей теж піде хорошим хлопцям. І тут теж пам"ять про іншого друга. Теж загиблого...
(озиратись страшно - скільки в нас такої спільної пам"яті, скільки друзів втрачено)
А цей приціл коштує 10 тисяч гривен.

У нас кілька годин до виїзду.
Я не знаю, як зробити те диво - дістати разом 35 тисяч на приціли та тисяч 15 на генератор.
І я прошу у вас. У кого мені ще просити?
Можна помріяти про людину чи організацію, які прийдуть та закриють усі потреби. Такі випадки бувають. Ось і для хлопців з згорілого опорника було разом вислано 20 тисяч гривень. Дякую вам, Сергію.

Ось в нас кипів мозок - як допомогти капелану з виплатою боргу за автомобіль?
Я часто пишу про автомобілі. Бо я своєю шкуркою знаю, наскільки бувають вони потрібними на фронті - і саме тоді, коли усе вирішують не години, не хвилини.
Колись цей капелан отак примчав і витяг нас із пекла. Витяг дітей, дорослих, поранених тринадцятеро чоловік - і нас, волонтерів.
І мій друг був там, серед нас - а потім він загинув.
І досі тепер, вже назавжди, пов"язує нас з капеланом пам"ять про загиблого друга.
Тоді мене чують Ukrainian chemists, слухають про того шаленого капелана, наводять справки в людей, які його знають - а це зробити неважко, бо хто ж не знає капелана Геннадий Лысенко
І Хіміки приходять і вирішують проблему
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1439707156065441&id=100000785128734&pnref=story

Ось я сушу голову, де нам дістати три кілометри кабелю (три кілометри, Карли і Клари, три!) для батальйону, який погорів ще у серпневих пожежах - і знову Ukrainian chemists знімають цей головний біль з нашої голови і перекладають на свою. І кабель вже на передовій, і вже прокладено, опорники мають електроенергію.

Ось дзвонять мені хлопці з одного підрозділу і кажуть:
- Там ви на погорілий опорник збираєте. Так в нас є зайві цвяхи, можемо вислати.
І тут я просто розвожу руками - ось вам фронтове братство як воно є.

Але завжди так не буде.
Не знімуть з наших спільних голів усі наші проблеми та фронтові потреби - ані відомі та невідомі партнери та меценати, ані бог, ні цар, і ні герой.
Нам все те робити разом, копієчка до копієчки. Так, як ми й робимо це вже четвертий рік.
І я прошу у вас. Бо в нас уже кишені порожні.
Так, Ф.О.Н.Д. знову вклався своїми життєвими грошима (тими, що оренда, лікування, харчі) у що? - правильно, у фронт.
У ту нитку, яка єднає нас з ним.
І називається та нитка - пам"ять про наших загиблих товаришів.
Це не єдина нитка, яка єднає нас із фронтом. Але вона одна із найміцніших.

Отже, якщо ви можете допомогти фронту разом з нами - ось тут завжди є наші реквізити.
https://www.facebook.com/fondDM/posts/1615417812050324

Дякую вам, люди.